Високо в небі парить орел. Землю оглядає. Поживи шукає. Аж раптом бачить, трохи нижче його, лелека кудись поспішає.
« І куди це направляється той жабоїд?» - подумав орел. Та й обзивається до його:
- А куди це ти, земляче, намилився?
Лелека підняв догори голову, аж то орел до нього звертається.
«І чого тому мишоїду від мене треба? - подумав лелека, бо колись від свого діда чув, що в давнину орли мишей їли, а тепер ось загордилися, харчі поміняли». - Проте відповідає:
- Та ось лечу дітям їжу шукати! Що Бог пошле!
- А-а! Знову будеш ходити по-коліна в болоті! - насміхається з нього орел. – Нам така їжа не підходить. Ми зайчатиною, курятиною полюбляємо поласувати.
Та тільки орел встиг вимовити ці слова, як у скелю врізався та й покотився згори додолу. Опускається лелека до нього. Дивиться… А той лежить у невеличкому потічку під горою ні живий ні мертвий, весь в болоті, крило пошкоджене… Одним словом геть не схожий на того бравого орла, що тільки що попід хмарами літав і вихвалявся.
Витягнув його лелека на сухе. Доглядати почав. Кілька днів пролежав безпомічний орел. Увесь цей час лелека опікувався ним, носив йому воду й їжу. Правда від жаб орел категорично відмовився, проте вимушений був задовольнятись хоча би мишами. А коли крило у орла зажило і той зібрався відлітати мовить до нього лелека:
- Ну що, друже? Ось і ти в болоті побував. Тож наперед не зарікайся. Не гордуй тими, що нижче літають і все життя по коліна в болоті ходять. Бо й з тобою все може трапитись.
- Пробач, брате! Дякую тобі! - зніяковівши, обзивається на ту мову орел. - Я був не правий! Кожному Господь посилає його місце під небом. Кому вище, кому нижче. Та це не за наші заслуги і не для того, щоб ми задирали дзьоба, насміхалися з слабших, а щоб приходили їм на поміч і захищали.
- Я бачу, щоб зрозуміти цю істину, тобі потрібно було упасти, зламати крило, та й поголодувати трохи.
Орлу нічого було сказати на ті слова. Тож він, ще раз подякувавши, попрощався і полетів далі під хмари. Проте з того дня завжди пам’ятав, що кожен може упасти. Тож більше орел не гребував тими, що літають нижче його та живуть у гірших умовах.
30.03.09.
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 11834 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Ты можешь жить. - Анатолий Бляшук Это стихотворение я писал, будучи под впечатлением того, как действует дьявол, когда уничтожает человека. Как он лжет, что у тебя нет ни будущего, ни надежды, и единственное, что тебе осталось, это покончить с собой. Как он рассказывает упавшему человеку, что сердце Отца для него закрыто навсегда, что Он хочет его осудить и испепелить в аду. Как он просто накладывает пелену нам на глаза, говоря, что света для нас больше нет. Но это не так. Бог тебя любит. Он тебя любит, и будет любить, и всегда будет ждать твоего возвращения. Какими бы ты тропами не ходил, Отец всегда тебя примет, когда ты прейдешь к Нему. Так говорит Слово Божье: Луки 15:11-32.
