Реальність наче сон... збентежена сутність буття... вщент розтрощена мрія... песимістичний сон... непробитися промінцям сонця... серце дуже жорстке і водночас вражене несамовитим болем... Чому?... Тому що таке життя... Таке, яким я його собі уявляю...
Боротьба розуму і серця - скінчилася хаосом думок і спостошуючою байдужістю... хочу втікти... чим подальше... наївна... немає такого місця у світі де можна сховатися від самої себе... майже нічого не хочу... лише одного: - сховатися в міцну фортецю, де мені буде затишно і спокійно... а це тільки в Його долонях, під захистом Його міцної руки... В тіні Його крил...
Осяй мене Своїм теплом,
Зігрій від люті зла,
І дай забути те життя,
яким жила сама.
Нехай, від погляду Твого зчезає темрява і морок, а від ніжності Твоєї тане крига пустоти. Розплав моє серце, як золото, очисти від негоди дня. Дай зрозуміти той шлях, яким мене ведеш Ти. Своїм мовчанням розкажи... І в втратах дай знайти Тебе. І вихід намалюй на холодних стінах реальності, щоб знову посмішка моя радувала Твоє серце. Проклади дорогу, там де її немає, як колись солодко мені обіцяв. Я Тобі віддаюся, бо сил моїх вже не вистачає. Врятуй мене від пагуби власних думок! Просвіти мене вічністю Твоєї мрії, і дай забути нестримне почуття, і віднайтися в Тобі...
В промінцях Твоєї надії,
Розправити крила - летіти до Тебе...
І більше нічого вже майже не треба!
Хотіти не в силах...Взлетіти без крил...
Лиш поглядом в душу, - проник дотик Твій...
Чекання зломило мою ніжну душу,
А Ти надихнув мене знову летіти.
Із попелу знову на Крилах підняв...
В Тобі відновилися мої сили,
Й надія палає супроти вітрам!
Вірю...
Кондратенко Светлана,
Украина, Белая Церковь
Красное на сером...цвета расстрелянного неба и крови... боли, любви, мечты и всего красного, что течет во мне... изнанки, самой обнаженный из внутренностей... к такой себе я не позволяю прикасаться никому, кроме Иисуса, Он меня видел, принял, полюбил. И теперь мое серце бьется в ритм с Его призванием, Словом, Голосом, Сердцем, Мечтой... Он - моя жизнь, и моя любовь без меры... И теперь я углубляюсь в Его вечность... e-mail автора:KS_Logos@ukr.net
Прочитано 10267 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : ЕВАНГЕЛИЕ ОТ ИОАННА стихотворное переложение Владислава Мисюка - Владислав Мисюк Это произведение Вячеслава Семёновича Мисюка «Евангелие от Иоанна, переложенное на стихи» я публикую с разрешения брата Вячеслава – Бориса Семёновича Мисюка. Когда я прочла это произведение, то оно потрясло меня своей искренностью, какой-то трогательной наивностью и бесконечной любовью к Господу. Несколько раз я плакала, перепечатывая его на дискету, и меня не оставляла уверенность, что я делаю что-то очень важное и угодное Богу. «Рукописи не горят», - сказал булгаковский Воланд. Ещё как горят!.. Но не эта. Этой суждена жизнь, во имя Господа Иисуса Христа.
Я не знала Вячеслава при его жизни на земле, мне посчастливилось быть знакомой с его братом – талантливейшим писателем, двадцать пять лет жизни отдавшему морю, и вот что я прочла на брошюрке, подаренной Вячеславом Борису: «Брату Борису от бывшего атеиста. 11/4 - 94г». Кстати, издателем этой книжки является Предводитель Дворянского Собрания Причерноморья князь В. В. Аргутинский-Долгорукий, а напечатана она с благословения митрополита Одесского и Измаильского владыки АГАФАНГЕЛА.
Я испытываю чувство выполненного долга и огромную радость, предлагая это произведение Вам, войдите со мной в эту радость!
Светлана Капинос
